Останнім часом до теми сумісництва прикута увагу не тільки роботодавців, але і контролерів. В постанові КМУ від 26.04.2017р. № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні» одним з критеріїв відбору роботодавців до перевірки є застраховані особи, які працюють за сумісництвом у 5-ти та більше страхувальників. З 11.08.2017 року запрацювала Постанова ПФУвід 29.05.2017р № 11-1 «Про Порядок обміну інформацією про відомості, що містять ознаки використання праці неоформлених працівників та порушень законодавства про працю».

Саме шляхом обміну інформацією і отримують контролери всю необхідну інформацію від ПФУ та ДФС. Сумiсництвом вважається виконання працiвником, крiм своєї основної, iншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вiльний вiд основної роботи час на тому самому або iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї або у приватного підприємця за наймом Чи завжди роботодавець знає де йще працює його працівник у вільний від роботи час або у скількох роботодавців працює прийнятий зовнішній сумісник – питання. Адже законодавство про працю не зобов’язує працівника - сумісника повідомляти роботодавця про інше місце роботи, приносити звідти довідки, тощо. А тому, з огляду на ст.21 КЗпП громадянин має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладенням трудового договору з одним або одночасно з декількома роботодавцями, якщо iнше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторiн. Звідси робимо перший висновок:порушення обмежень на сумісництво, встановлених законодавством, колективним або трудовим договором, є підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, аж до звільнення з роботи (лист Мінсоцполітики від 28.03.2013 г. N 2-1/06/187-13) Законодавчо обмеження на сумісництво встановлено для працвників держвного сектору, а саме - Постановою КМУ від 03.04.1993р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та спільним наказомМінюсту, Мінфіну та Міністерства праці України від 28.06.1993р. № 43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій». Для таких працівників встановлено тривалість роботи за сумісництвом - не більше чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. З огляду на це робимо другий висновок: якщо працівник працює виключно у роботодавців недержавної форми власності, для нього ст. 21 КЗпП не встановлено обмеження ні за кількістю трудових договорів про роботу за сумісництвом, які можуть укладатися, ні за тривалістю роботи, яку працівник поєднує з основною (лист Мінсоцполітики від16.01.2003 г. N 06/2-4/6). Таким чином бачимо, що працювати громадянин може без обмеження, аби вистачило сил та годин на добу. Але у роботодавця і насправді можуть виникнути проблеми. А тому, важливо правильно роботу за сумісництвом (зовнішнє чи внутрішнє) оформити та обліковувати. Тому простий алгоритм дій для роботодавця:

1. Посада, по якій буде сумісництво, має міститися у штатному розписі;

2. При роботі за сумісництвом з працівником укладається трудовий договір (на зовнішнє або внутрішнє сумісництво);

3. Видається наказ про прийняття працівника на роботу за су-місництвом, в якому обов’язково встановлюється графік роботи, наприклад: працівник за сумісництвом працює 3 дні на тиждень по 4 години щоденно - вівторок, середа, четвер, з 16 до 20 години;

4. Перед допуском працівника до роботи (зовнішнє чи внутрішнє сумісництво) необхідно надати органам ДФС Повідомлення про прийняття працівника на роботу (Постанова КМУ вiд 17.06.2015 р. №413);

5. Запис в трудову книжку вноситься за бажанням працівника (зовнішньому суміснику запис до трудової книжки за його бажанням вносить роботодавець по основному місцю роботи на підставі виданої довідки);

6. Обсяг фактично виконаної роботи працівником – сумісником визначається за посадовою інструкцією;

7. Облік роботи сумісника ведеться табелі обліку робочого часу (по внутрішньому сумісництві окремо обліковується час роботи за основною посадою та за суміщенням);

8. Оплата праці сумісника здійснюється за фактично відпрацьований час і виконану роботу;

9. Заробітна плата за сумісництв не включається в розрахунок середньої заробітної плати за основним місцем роботи;

10. Відпустка надається тривалістю, передбаченою для посади, за якою працівник працює за сумісництвом. Щорічна відпустка має нада¬тися   одночасно з відпуст¬кою за основним місцем роботи. Якщо за основним місцем роботи термін відпустки довший, чим за су¬місництвом, то за сумісництвом може надаватися відпустка без збереження зарплати;

11. Працівник – сумісник не зобов'язанийповідомлятироботодавця про звільнення з основного місця роботи;

В листі Мінсоц політики від 09.06.2017 р. №294/0/22-17/134 наголошено, що  законодавством про працю не встановлено:

обов'язку працівника щодо повідомлення роботодавця, де він працює за сумісництвом, про звільнення з основного місця роботи;

відповідальності роботодавця за неповідомлення його сумісником про звільнення з основного місця роботи.

12. У разі повідомлення працівником-сумісником про звільнення з основного місця роботи, роботодавець має видати наказ  про звільнення працівника за сумісництвом і прийняттям  за основним місцем роботи (Листи Мінсоцполітики від 14.06.2016 р. N 121/06/187-16 та від 09.06.2017 р. №294/0/22-17/134)/.

Олена Габрук,  консультант з питань оподаткування, обліку та кадрової справи.